Ukrainian English Russian

Вже п’ятий рік поспіль Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA під час тижня права в України дає можливість переглянути найкращі документальні стрічки представникам навчальних закладів пенітенціарної системи та установ виконання покарань.

Цьогорічний XV Мандрівний фестиваль привіз до нашого міста чотири яскраві фільми, які дали можливість відвідувачам кінопоказів не лише дізнатись про життя головних героїв кінострічок, але й поміркувати про власне життя й цінність поваги до прав людини.

Персонал Дніпровського центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України подивився фільм «Вихідний» режисерки Жанни Максименко-Довгич. Сюжет фільму змусив глядачів задуматися над питаннями рівності прав та поваги гідності. Кожна людина має право на власну думку і вільне її висловлювання. Й навіть коли людина не поділяє думки іншої людини, завжди можна знайти спільне вирішення суперечки без радикальних методів та агресивних дій. Нажаль, в суспільстві останнім часом багато «спекуляцій» на теми «Історія» та «Декомунізація». Це намагалась донести до глядача режисерка своїм фільмом про події, які відбувались під час святкування вихідного дня, державного свята, Дня Перемоги 9 травня.

Слухачі Дніпровського центру ПКП ДКВС України переглянули два фільми: «Гірчиця в садах» Пьотра Армяновського та «Явних проявів немає» Аліни Горлової. Дві зовсім рівні історії, але з однаковою метою – донести до глядача рівність людей в своїх правах. Перший фільм розповів нам про Олену, яка приїхала додому, в село на лінії фронту в «сірій зоні» Донецької області, де провела своє дитинство. Протягом фільму глядачі не лише чули від героїні спогади про дитинство дівчини, але й намагались вжитися в «роль» Олени, коли вона вголос міркувала про життя, ситуацію на Сході країни, ставлення людей одне до одного, можливості вирішення… Під час перегляду другого фільму всі глядачі слідкували за шляхом жінки, яка повернулася з війни, від початку її реабілітації до виходу на роботу. Непроста доля звичайної жінки дала можливість переосмислити життєві цінності, знайти сили для внутрішньої боротьби зі страхами, навчитися не зупинятисяй любити життя.

В Державній установі «Кам’янська виправна колонія (№ 34)» Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України персонал та засуджені подивились дотепну молодіжну документальну стрічку «Моя щаслива непроста родина» про трьох молодих дівчат різного віку. Режисерка фільму Тесса Луїза Поп показала в своєму творі незвичайні родинні стосунки, до яких звикла більшість. У всіх трьох дівчат різні родини, різні батьки, різні думки, а головне, що у всіх трьох однакове відчуття до своїх рідних – це щира любов. Незважаючи на труднощі й незвичність родин, кожна героїня фільму пишається своєю непростою, але щасливою родиною.