Ukrainian English Russian

07 жовтня в Дніпровському центрі ПКП ДКВС України начальником циклу ЗПД п/п-ком вн. сл. Попазовою Оленою Василівною проведена інформативна лекція, присвячена Дню працівника освіти, прожиття та педагогічну діяльність відомого педагога, вихователя – Антона Семеновича Макаренка.

 

Мета таких заходів полягає в розширенні інтелектуального потенціалу, кругозору та формуванні позитивних думок і поглядів слухачів.

makarenkoЯк відомо, А.С.Макаренко був видатним радянським педагогом та вихователем. І саме він «писав» нові сторінки в історії розвитку пенітенціарної системи колишнього Радянського Союзу.

Одним з аспектів пенітенціарної системи є педагогічний вплив на особистість особи, засудженої до позбавлення волі, розвиток педагогічного процесу в установах виконання покарань.

Саме дослідженням педагогічного процесу в установах виконання покарань і займається пенітенціарна педагогіка.

Пенітенціарна педагогіка - це наука про перевиховання засуджених, що відбувають покарання головним чином у вигляді позбавлення волі. Вона вивчає закономірності та специфіку педагогічного процесу в установах виконання покарань, принципи, методи, форми впливу на засуджених.

У полі зору пенітенціарної педагогіки знаходяться особи, різні за віком (підлітки, юнаки, молодь, дорослі, літні), ступенем соціальної та педагогічної занедбаності (засуджені вперше, неодноразово, особливо небезпечні рецидивісти), різні за статтю, станом здоров’я і, нарешті, спрямованістю особистості, які перебувають в унікальних за їх впливом на особистість умовах позбавлення волі, що не має аналогів в інших педагогічних системах.

Взаємодія працівників та засуджених отримала назву «Педагогіка співробітництва», як особливої педагогічної концепції.

До основних установок Педагогіки співробітництва відносяться наступні:

1. Прийняття (а не відторгнення) кожного засудженого до позбавлення волі таким, яким він є, з усіма його недоліками.

2. Емпатичне, співчуваюче  розуміння особистості  засудженого з урахуванням всієї   складності   його психічних станів.

3. Щире спілкування з із засудженим.

4. Надання засудженому психологічної та іншої допомоги, необхідної   йому   для   подолання   труднощів   у   різних   сферах життєдіяльності (зрозуміло в   рамках   закону).  

5. Пошук позитивного в особистості засудженого для використання цих позитивних якостей в педагогічному процесі.

6. Глибинне вивчення та розкриття дійсних мотивів і зовнішніх обставин, що зумовлюють вчинки і засудженого.

7. Активізація свідомості та самосвідомості засудженого.

8. Оптимістичний прогноз в оцінці перспектив особистісних змін засудженого.

9. Критичний самоаналіз, корекція вихователем власної особистості та педагогічної діяльності з метою самовдосконалення.

Організовуючи процес ресоціалізації засуджених в умовах установ виконання покарань, персонал Державної кримінально-виконавчої служби України має усвідомити його сутність і основні закономірності, притаманні цьому процесу. Лише на такій основі можна забезпечити високу якість виправлення засуджених.

Можна сказати, що педагогіка співробітництва випередила свій час. Її ідеї дуже корисні, наслідки можуть бути геніальними. Але потрібного ефекту вона набуде тоді, коли важливі питання для життєдіяльності в установах виконання покарань  буде вирішувати не тільки начальник установи чи директор виробництва, а й держава.