Ukrainian English Russian

З 8-го по 13-те грудня XIV Мандрівний міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA здійснив кінопокази в місті Кам’янське, а саме в Дніпровському центрі підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України та Державній установі «Кам’янська виправна колонія (№ 34)» Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України.

 

08.12.2017 персонал Дніпровського центру ПКП ДКВС України переглянув фільм «Живі й нескорені», знятий 2016-го року на Львівщині, в самому серці Бандерівського краю, є місто Червоноград, яке прославилося як перше місто Радянського Союзу, де повалили пам'ятник Леніну. Там тривають запеклі суперечки між прихильниками різних ідеологій. Глядачі побачили протилежні полюси українського суспільства: хор російської общини «Жива пам’ять» та співоча чота націоналістів ОУН-УПА «Нескорені», яких об’єднує Червоноградський народний дім. Ця кінострічка – про глибинні, приховані процеси, які насправді криються за поваленням пам'ятників, і про те, як два паралельні світи перетинаються в Червоноградському народному домі.

09.12.2017 слухачі центру дивились «Dixie Land» режисера Романа Бондарчука. Хвилі Чорного моря розбиваються об пірс, сонце яскраве і небо блакитне. Дитячий оркестр Dixieland виконує марш. Учитель слухає. Здається, щастя триватиме вічно. Але дорослішання - невідворотнє. Раптом виявляється, що учитель - смертний, а в друга - свої плани на життя. Медалі й оркестрові інструменти виблискують на сонці, але кожна дитина має свою долю – з музикою чи без неї.

Другим фільмом режисерів Анастасії та Марії Старожицьких була «Війна химер» - це художня історія на документальному матеріалі, відзнята її безпосередніми учасниками. Він був добровольцем на фронті, вона приїхала туди одразу після битви. Він потрапив у Іловайський котел і втратив своїх найближчих побратимів-солдатів. Проїжджаючи зруйнованими містами, вона намагається зрозуміти суть війни і любові. Під час війни вони прямо говорять одне одному про свої почуття, вириваючись із котла. Це історія їхньої подорожі до лінії фронту та спроби спільного життя опісля всього. Стрічка є переосмисленням власного досвіду режисерки Анастасії Старожицької.

13.12.2017 персонал Кам’янської ВК-34 побачив фільм болгарської режисерки Кей Ганнаган «Алтимир» З часів краху комуністичного режиму в 1989 році населення Болгарії скорочується найшвидше у світі. Низький рівень народжуваності, високий рівень смертності і дві великі хвилі еміграції стерли з мапи Болгарії цілі села, тоді як інші населені пункти перебувають на межі вимирання. Фільм досліджує життя в одному із таких сіл, яке переслідують обіцянки і комунізму, і капіталізму.

Засуджені Кам’янської ВК-34 подивились стрічку «До скорого» української режисерки Юлії Кочетової-Набожняк. «До скорого» – це мантра, освідчення і заповіт всім тим, хто чекає і тим, хто не дочекався. Командири перед військовими операціями заповнюють графу «заплановані втрати», але ця історія про те, чому ми з тобою живі. Автобіографія на двох, де війна – це не головне.